Новотроїцьке (іст.) — селище міського типу, колишній адміністративний центр одного з найбільших районів Херсонської області. Населений пункт розташований у степовій зоні Причорноморської низовини, приблизно за 170 км від Херсона та за 27 км від залізничної станції Новоолексіївка.
Через Новотроїцьке проходить автомобільний шлях Каховка — Новоолексіївка, а автомобільні дороги сполучають селище з Херсоном, Сімферополем, Запоріжжям, Мелітополем та іншими містами.
Станом на 2019 рік у Новотроїцькому проживало 10 647 осіб. Селищній раді були підпорядковані села Благовіщенка та Захарівка.
Територія Новотроїцького розташована в зоні посушливого помірно-континентального клімату, що протягом століть значною мірою впливало на життя місцевого населення та розвиток сільського господарства.
Найдавніша історія Новотроїцького
Історія Новотроїцького сягає глибокої давнини. Про найдавніше перебування людей на цій території свідчить курганне катакомбне поховання XVIII–XV століть до н. е.
Поховання належало племенам дніпровсько-азовської катакомбної культури.
Ще одним свідченням давнього освоєння території є знайдена неподалік селища форма для відливання бронзових наконечників списів. Її датують кінцем II — початком I тисячоліття до н. е. Знахідка може свідчити про розвиток місцевого бронзоливарного виробництва.
Заснування Новотроїцького та назва Сарабулат
Точна дата заснування Новотроїцького не встановлена. Вважається, що поселення виникло наприкінці XVIII століття після приєднання територій Кримського ханства до Російської імперії у 1783 році.
Поселення заснували ногайці. Спочатку воно мало назву Сарабулат — за назвою балки поблизу села. За однією з версій, ця назва перекладається як «гострий меч». В інших джерелах зустрічається назва Сарибулак, яку пов’язують зі значенням «безводне місце».
Перша документальна згадка про поселення датується 1816 роком. На той час воно входило до складу Аірчинської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії.
Населення та землеволодіння у XIX столітті
У 1848 році в селі нараховувалося 744 ревізькі душі, яким належало 13 575 десятин землі. Із них 2608 десятин використовувалися під ріллю, а решта земель переважно призначалася для випасу худоби.
Ногайське населення традиційно займалося:
- конярством;
- вівчарством;
- скотарством;
- обробітком земель.
Навколо поселення існувало багато хуторів. Через Сарабулат проходила поштова дорога, а в самому селі працювала поштова станція.
Важливе значення мав і так званий «солевізний» тракт, яким чумаки перевозили сіль із берегів Сиваша до переправ через Дніпро біля Нікополя та Берислава.
Переселення ногайців і поява Новотроїцького
Життя ногайського населення у складі Російської імперії залишалося складним. Обмеження релігійного життя, спроби покріпачення та наслідки російсько-турецьких воєн спричиняли хвилі переселення ногайців і татар до Османської імперії.
У 1860–1861 роках ногайці Сарабулата залишили свої землі та переселилися до Туреччини.
Після цього російська влада почала заселяти спустілі поселення селянами з інших губерній.
Переселення селян із Чернігівщини
У 1862 році Сарабулат заселили державні селяни Чернігівської губернії. Перша група складалася з 41 сім’ї, серед яких були родини Коваленків, Шершенів, Орещенків, Коротченків, Мельників та інших.
У 1864 році до поселення переселили ще 30 сімей із села Агаймани Мелітопольського повіту.
Нові мешканці одразу почали облаштовувати село. Вони збудували дерев’яну церкву Святої Трійці, від назви якої поселення отримало нову назву — Новотроїцьке.
Стара назва Сарабулат ще тривалий час використовувалася паралельно, однак офіційною стала назва Новотроїцьке.
Розвиток Новотроїцького у другій половині XIX століття
Для перших переселенців життя у степах було непростим. Основними проблемами були:
- нестача води;
- посухи;
- низька якість частини земель;
- нашестя сарани;
- хвороби;
- складні природні умови.
У 1867 році за громадою села закріпили земельний наділ. Через проблеми з водою та якістю ґрунтів селяни вимагали надати їм більш придатні для життя землі.
У 1869 році частину земель перерозподілили, а селянам надали додаткову ділянку площею 565 десятин із колодязем.
Загалом за громадою Новотроїцького було закріплено 13 465 десятин землі, з яких 12 886 десятин вважалися придатними для землеробства.
Ремесла та торгівля
У XIX столітті населення Новотроїцького займалося не лише землеробством і тваринництвом. У селі працювали:
- ковалі;
- бондарі;
- теслі;
- кравці;
- ткалі;
- чинбарі;
- шевці.
Місцеві майстри виготовляли кожухи, пряли вовну, в’язали панчохи та рукавички, виробляли полотняні речі з національною вишивкою.
Продукцію продавали на ярмарках, які проводилися двічі на рік, а також у базарні дні.
Освіта та медицина в Новотроїцькому
Важливе місце в історії селища займав розвиток освіти.
У 1866 році за кошти місцевої громади в Новотроїцькому відкрили народне училище. Селяни самостійно збудували приміщення, придбали шкільне приладдя та протягом перших років утримували навчальний заклад.
У 1868–1869 навчальному році в училищі навчалися 45 хлопчиків і 5 дівчаток.
У 1888 році в Новотроїцькому відкрили земську лікарню на 50 ліжок.
У 1892 році громада збудувала нове приміщення для училища, витративши на його будівництво 7 тисяч карбованців.
Населення Новотроїцького наприкінці XIX століття
За Всеросійським переписом 1897 року в селі проживало 3261 особа, з них 1691 чоловік та 1570 жінок.
Новотроїцьке на початку XX століття
На початку XX століття розвиток села супроводжувався соціальним розшаруванням селянства. Зростання населення та нестача землі ускладнювали становище багатьох господарств.
Сільське господарство залишалося залежним від природних умов. Посуха 1902 року призвела до важкого становища населення Новотроїцької волості: людям бракувало не лише насіння для посівної кампанії, а й продовольства.
Водночас у 1910-х роках почав зростати попит на зерно.
Промисловість і торгівля
На початку 1914 року в Новотроїцькому працювали:
- 24 вітряки;
- 2 парові млини;
- олійниця;
- крупорушка;
- цегельня.
У селі діяли магазини та аптека, працював агроном, який консультував селян щодо ведення господарства.
У трикомплектній земській школі навчався 321 учень, а навчальний процес забезпечували п’ять учителів.
Новотроїцьке під час революційних подій 1917–1920 років
Перша світова війна суттєво вплинула на життя Новотроїцького. Масова мобілізація чоловіків призвела до того, що значна частина роботи в господарствах лягла на жінок, дітей та людей похилого віку.
Після Лютневої революції 1917 року в селі почала діяти рада селянських депутатів.
Головним питанням залишався перерозподіл землі. Селяни вимагали доступу до додаткових земельних ділянок та зниження орендної плати.
Після проголошення Української Народної Республіки Новотроїцьке увійшло до її складу. Однак подальші військово-політичні події призвели до боротьби різних сил за контроль над селом.
У 1918–1920 роках Новотроїцьке неодноразово переходило під контроль різних військово-політичних сил, зокрема військ Директорії, денікінців, Червоної армії, махновців та врангелівців.
Новотроїцьке у 1920–1930-х роках
30 жовтня 1920 року частини Червоної армії захопили Новотроїцьке. У листопаді того ж року було сформовано місцевий ревком.
Після завершення бойових дій село переживало складний період. Наслідки війни, посуха та політика «воєнного комунізму» стали одними з чинників голоду 1921 року.
У 1923 році Новотроїцьке стало районним центром у складі Мелітопольського округу.
Поступово відновлювалося суспільне життя: відкривалися бібліотека, клуб, хати-читальні, працював самодіяльний театр.
Колективізація та репресії
У 1920-х роках у селі виникали товариства спільної обробки землі. У 1926 році було створено ТОЗ «Селянська спілка», до якого спочатку увійшло 14 господарств.
До 1929 року в Новотроїцькому діяло 19 ТОЗів.
На початку 1930-х років розпочалася примусова колективізація та розкуркулення. Конфіскації майна, виселення селян і вилучення продовольства суттєво змінили життя села.
У 1932–1933 роках Новотроїцьке, як і багато інших населених пунктів України, пережило Голодомор.
У 1930-х роках також посилилися політичні репресії. За наведеними історичними даними, понад 400 новотроїчан були ув’язнені або засуджені до розстрілу.
Новотроїцьке напередодні Другої світової війни
У 1930-х роках у Новотроїцькому розвивалися сільське господарство, освіта, медицина та інфраструктура.
Працювала машинно-тракторна станція, збільшувалися посівні площі, використовувалася сільськогосподарська техніка.
У 1939 році колгоспники зібрали в середньому 14,9 центнера зернових з гектара, а парк Новотроїцької МТС налічував 123 трактори.
У селищі діяли лікарня, бібліотеки, школи, кінотеатр, районний будинок культури та районна газета.
Новотроїцьке під час Другої світової війни
12 вересня 1941 року Новотроїцьке було окуповане нацистськими військами.
Під час окупації 14 людей було розстріляно, понад 300 мешканців вивезли на примусові роботи до Німеччини.
Під час відступу окупаційні війська знищили житлові будинки, школу, адміністративні споруди, електростанцію та МТС.
Звільнення Новотроїцького
31 жовтня 1943 року частини 10-го стрілецького корпусу 51-ї армії звільнили Новотроїцьке.
За наведеними історичними даними, у боях за село загинуло 126 військовослужбовців. Вони поховані у двох братських могилах.
Понад тисячу новотроїчан брали участь у війні, 560 із них не повернулися додому, а 502 були нагороджені орденами та медалями.
Відновлення Новотроїцького після війни
Після звільнення села розпочалося відновлення господарства та інфраструктури.
У 1944 році Новотроїцьке разом із районом увійшло до складу новоствореної Херсонської області.
До 1950 року було значною мірою відновлено довоєнну інфраструктуру. Запрацювали цегельний завод і МТС, відновилися довоєнні площі обробітку землі.
П’ять колгоспів села згодом об’єднали в одне велике господарство «Росія», за яким було закріплено 18 600 гектарів сільськогосподарських угідь.
Новотроїцьке у другій половині XX століття
У 1958 році Новотроїцьке отримало статус селища міського типу.
У 1962 році Новотроїцький район було ліквідовано у зв’язку з адміністративними змінами. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року Новотроїцьке знову стало районним центром.
У наступні десятиліття в селищі розвивалися підприємства з переробки сільськогосподарської продукції.
Працювали:
- маслозавод;
- харчосмакова фабрика;
- комбікормовий завод;
- освітні заклади;
- медичні установи;
- культурні заклади.
У центрі селища було закладено парк площею близько 20 гектарів.
Пам’ятки та історичні місця Новотроїцького
Історична спадщина Новотроїцького охоплює пам’ятки різних періодів.
Поблизу селища збереглися два курганні могильники. У самому Новотроїцькому були розташовані дві братські могили та 27 одиночних могил воїнів радянської армії, які загинули у 1943 році.
У селищі також встановлювали пам’ятні знаки та монументи, присвячені історії краю та розвитку місцевого господарства.
Серед них — пам’ятний знак у вигляді автоскрепера, встановлений у 1979 році на честь меліораторів, та пам’ятник на честь хліба, встановлений у 1984 році.
Історія Новотроїцького: від давніх поселень до сучасності
Історія Новотроїцького охоплює кілька тисячоліть — від давніх археологічних пам’яток до становлення сучасного населеного пункту.
Поселення пройшло складний шлях від ногайського Сарабулата до великого села, районного центру та селища міського типу. На його розвиток вплинули переселення населення, розвиток землеробства і торгівлі, революції, війни, колективізація, Голодомор, репресії, Друга світова війна та післявоєнна відбудова.
Історія Новотроїцького є важливою частиною історії Херсонщини та України.
Історія смт Новотроїцке: від 1991 до 2022 року
Після проголошення незалежності України у 1991 році Новотроїцьке залишалося важливим адміністративним та господарським центром півдня Херсонщини. Основою економіки селища й району залишалося сільське господарство та переробка його продукції. У наступні десятиліття тут продовжували працювати освітні, медичні, культурні та комунальні установи. У 2020 році в межах адміністративно-територіальної реформи була утворена Новотроїцька селищна територіальна громада, центром якої стало Новотроїцьке. До складу громади увійшли 44 населені пункти, а її площа становить близько 2,3 тис. км².
Новотроїцьке після початку повномасштабної війни у 2022 році
24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Новотроїцьке та територія громади опинилися на напрямку просування російських військ із тимчасово окупованого Криму. Через селище проходили колони російської військової техніки, які рухалися через Чонгар і Генічеськ углиб Херсонщини. На початку березня 2022 року в Новотроїцькому відбувся один із масштабних мітингів місцевих жителів проти російської окупації. Відтоді Новотроїцька громада перебуває під тимчасовою російською окупацією.